Халявин Халявин – центр сільської ради, якій підпорядковано села Полуботки і Шевченко. Розташований за 17 км від м.Чернігова та за сім кілометрів від залізничної станції Халявине. Село засноване в першій половині ХVІІ ст. За легендою, назва походить від ім’я першого поселенця Халяви. У 1730 р. “по сказках тамошних старожилов, як они упомнят…” встановлено, що село “от давних лет было вовладении за полковниками черниговскими, а именно: за Василием Борковским, Григорием Гетманичом, Яковом и Евфимом Лизогубами и за Павлом Полуботком; а после их и за нынешним полковником черниговским Михайлом Богдановым во владении”. У дослідженнях А.Лазаревського знаходимо: “поселение старинное. По изгнанию поляков Холявин поступил в ранговое владение черниговских полковников, из которых п.Полуботок захватил его в личное владение и передал наследникам; но от последних Холявин был отобран, как ранговое имение, в казенное ведомство…”. У 1767 р. селом володіє чернігівський полковник Петро Милорадович. У 1797 р. російський імператор Павло І пожалував село генеральному судді 2-го департамента Григорію Петровичу Милорадовичу. У 1870 – 1877 рр. землями в селі володів Чернігівський губернатор Олексій Олександрович Панчулідзев.

У ХVІІ – ХVІІІ ст за козацьким адміністративно-територіальним устроєм село входило до складу Роїської сотні Чернігівського полку. З 1808 року село Халявин центр Халявинської волості (на території волості знаходилося місто Чернігів) Чернігівського повіту, до якої входило 36 сіл. З 1923р. село стає центром Халявинської сільської ради Бобровицького (у 1924р. утворений з Халявинської та Седнівської волостей з центром у місті Чернігові ), а з 1929р. Чернігівського району.

Халявинська волость у північно-східній частині Чернігівського повіту розміщена на височині (“450-500 футов высоты” – 1877 р.), перерізаній р.Стрижень. “Перерезанная по середине ручейком Стрижнем, служащим стоком для всех вод с этой площади, в центре она представляет оголенную местность обработанных пахотных полей; края ее у Замглая и у Белоуса покрыты остатками лиственных лесов, сменяемых изредка (у Сядрич и Подусовки против Старого Белоуса) небольшими сосновыми рощами… Особенной сухостью почвы отличается Холявинская возвышенность, где встречается только незначительное количество болотных сенокосов по р.Стрижню ниже Холявина ”.

Через Халявин проходив Могильовський транспортний шлях ( до другої половини ХІХст. відомий як “Старопетербургский тракт”), яким подорожувало багато відомих людей того часу, у тому числі Т.Г.Шевченко.

За переказами, село Полуботки виникло в ХVІст. Спочатку мало назву хутір Голомозівка. Назва походила від перших поселенців – козаків, або, ймовірно, від піщаної місцевості, на якій виникло поселення. Колись, як Стрижень був великою річкою, було тут двоє озер. Поступово хутір розрісся і був переданий у власність міському урядовцю Полуботку. У 1767р. селом володіє дружина бунчукового товариша Семена Полуботка (зазначається, що Леонтій Артемович Полуботок скуповував землі у 1669, 1671 та 1685рр. у місцевих землевласників). З 1724 р. село належало Чернігівській ратуші. У 1730р. встановлено, що “оное село Полуботки и деревня Певцы из давних лет на какой уряд надлежали, о том старожилы не показали, а, як они упомнят, были во владении Никифора Калениковича, асаула полкового чернеговского, и от его отданы в приданых за дочерью зятю его, бывшему гетману Скоропадскому, почему и ныне жена гетманская Скоропадская оным селом и деревнею владеет. А внуки оного Никифора Калениковича, сотник любецкий Иван Савич, значковый чернеговского полку товариш Иван Мокриевич и асаул полковый Михайло Мокриевич сказкою своею объявили, что оное село Полуботки и Певцы деду их помянутому Никифору Калениковичу пожаловано монаршею грамотою в… 1690 году в вечное владение, да… они ж и то показали, что, при смерти своего деда Калениковича, владели они тем селом Полуботками, а гетман де Скоропадский от них те маетности отнял насильно. А сего 1730 году объявил бунчуковый товариш Семен Лизогуб уступное подлинное письмо от сестры своей, дочери гетьмана Скоропадского, жены Петра Толстого, бывшего полковника нежинского, Уляны, данное ему в том же 730-м году на все маетности, в чернеговском полку имеючиеся, в вечное владение, по зделци их между собою мировой… в том зделочном письме написано, что все отеческие маетности ему, Лизогубу и жене его, старшой дочери гетмана Скоропадского, которыми отец их в черниговском полку владел, уступает без остатку в наследственное вечное владение…”. Згодом землі навколо села перейшли у власність поміщика Глібова. На початку ХХ ст. Поземельний банк викупив ці землі і наділяв їми бажаючих з розстрочкою викупу. Так біля Полуботок виникло два хутори – Миколаївський І та Миколаївський ІІ (заснований у володінні відомого роду Полуботків – нащадків Єреми Полуботка, котрий у 1619 – 1642рр. був чернігівським райцею).

Село Шевченко виникло у 1906 р., коли поміщик Глібов віддав свої землі біля Полуботок Поземельному банку. Земство розділило ці землі на окремі паї. Першими, хто купив земельні паї (19 десятин) були приїжджі родини з Волині. Тому перша назва хутора була Волинський. Згодом селяни купили землі з розстрочкою виплати на 20 років і так виник хутір, який був названий Миколаївський І. Одночасно виник і Миколаївський ІІ (назва походить від Миколаївської парафії, до якої відносились населенні пункти, або походження назви пов’язано з періодом імператорства в Росії Миколи ІІ). У 1930-х рр. при будівництві літовища Чернігівського авіаційного училища, Катерининський шлях було перекрито, частина хутора Миколаївський ІІ було виселено, а друга половина з 1950р. одержала назву Шевченко.

Халявинський – гідрологічний заказник (з 1979 р.), болотний масив у заплаві річки Стрижень. Має велике водоохоронне значення, цінна заплавна територія. Розташований біля с.Халявина. Площа 126 га.

ВІДОМІ ЛЮДИ СЕЛА

Акуленко Олександр Петрович (1908 – 2002) – 48 років пропрацював трактористом у місцевому сільгосппідприємстві, нагороджений орденами “Знак Пошани” та Трудової Слави ІІІ ст.

Богдан Михайло Іванович (1919 – 2002) – уродженець села Халявин, навчався у військовому училищі морської авіації, Велику Вітчизняну війну закінчив у званні лейтенанта, поступив до Київського державного університету, кандидат економічних наук, до виходу на пенсію викладав у Київському політехнічному інституті.

Буштрук Ганна Федорівна (1930 – 2003) – працювала в колгоспі дояркою та телятницею, нагороджена орденом Леніна (1958), золотою (1958) та двома бронзовими медалями ВДНГ СРСР (1968 – 70).

Буштрук Михайло Васильович (1941 р.н.) – механізатор, 45 років працює в сільгосппідприємстві, нагороджений орденами Трудової Слави І-го ступеня (1975) та ІІ-го ступеня (1988).

Вінниченко Ганна Євдокимівна (1929 р.н. ) – у 1964 – 2003рр. працювала в колгоспі дояркою, нагороджена багатьма медалями.

Гавриленко Іван Пилипович (1929 – 1961) – уродженець села Халявин, у 1954р. закінчил Борисоглібське військово-авіаційне училище льотчиків, загинув при виконанні службових обов’язків у м.Петропавловськ-Камчатський.

ГГайовий Анатолій ІвановичГайовий Анатолій Івановичайовий Анатолій Іванович (1957 р.н.) – з 1986р. працює вчителем фізичного виховання Халявинської школи, відмінник освіти України, старший вчитель, кращий вчитель фізичної культури Чернігівщини (2004), тренер обласної дитячо-юнацької спортивної школи з лижного спорту Олімпійського резерву, підготував одного майстра спорту міжнародного класу, п’ять майстрів спорту з лижних гонок та біатлону, чотири кандидати в майстри спорту, його вихованці учасники Олімпійських ігор, призери всесвітніх студентських ігор, учасники міжнародних змагань з лижних гонок та біатлону, призери чемпіонатів світу серед юніорів. Нагороджений грамотами Міністерства освіти України (2005), Чернігівської обласної ради (2002), районної державної адміністрації та райради.

Галенко Михайло ДавидовичГаленко Михайло Давидович Галенко Михайло Давидович (1918 – 2003) – уродженець села Халявин, ветеран Великої Вітчизняної війни, заслужений інженер України, кандидат технічних наук, лауреат Державної премії УРСР, автор багатьох наукових праць по механізації сільського господарства, працював старшим співробітником Українського центрального науково-дослідного інституту в м.Київ, нагороджений орденами Червоної Зірки, Вітчизняної війни, Трудового Червоного Прапора, “Знак Пошани”, медаллю “За відвагу”, численними медалями.

Горовий Іван Сергійович (1918 р.н.) – учасник бойових дії Великої Вітчизняної війни, лейтенант, працював головою колгоспу “Червоний Жовтень” (1946 – 1948), 12 років пропрацював завідуючим фермою, нагороджений орденами Вітчизняної війни (1985), Богдана Хмільницького (2003), медаллю “За відвагу”, медаллю ВДНГ СРСР (1958).

Олександр ЗаровнийОлександр Заровний Заровний Олександр Павлович (1975р.н.)— випусник Халявинської школи, майстер спорту Міжнародного класу (1997), переможець Кубка світу з лиже-ролерів (1994), призер Всесвітньої Універсіади (1995), у 1998 році брав участь у XVII Зимових Олімпійських іграх у Нагано (Японія).

Зубок Микола Іванович (1917 – 1975) – працював головою колгоспу ім.Жданова (1946 – 1975), нагороджений орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора, “Знак Пошани”, великою срібною медаллю(1956),срібними та бронзовими медалями ВДНГ СРСР, занесений на обласну Дошку пошани (1954) та до районної книги Трудової Слави (1972).

Ларченко Микола Трохимович (16.01.1939 р.н.) – працював директором СТОВ “Прогрес”(1975 – 2006), Заслужений працівник сільського господарства УРСР (1990), нагороджений орденами “Знак Пошани” (1973), Трудового Червоного Прапора (1976), срібною медаллю ВДНГ СРСР, депутатом обласної ради (1990 – 1994), шість разів обирався депутатом районної ради.

Лісовий Євген Федосович (1931 – 1995) – трудову діяльність розпочав у 1949 році (загальний стаж – 45 років), з 1961 р. ланковий механізованої ланки по вирощуванню картоплі, нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора (1973), Леніна (1976), багатьма медалями.

Осипенко Валентин Васильович (1951 р.н.) – народився в с.Шевченко, генерал-майор юстиції, Заслужений юрист України, голова Державної податкової адміністрації Чернігівської області.

Петрушинець Михайло Григорович (1915 – 1988) – працював директором Халявинської школи (1943 – 1970), відмінник освіти, нагороджений медалями “За доблесну працю” та “За трудову відзнаку”.

Пономаренко Анатолій Якович (1919 – 1954) – генерал Радянської Армії.

Свічкарьова Варвара Артемівна (1930 р.н.) – у колгоспі працювала дояркою (1954 – 1986), нагороджена орденами Леніна, Жовтневої революції (1976), бронзовою медаллю ВДНГ СРСР (1968), багатьма медалями.

Тарахан Дмитро Васильович (1922 – 1996) – учасник бойових дій Великої Вітчизняної війни, у 1948 – 1977рр. працював завідуючим Халявинською ветеринарною дільницею, був нагороджений медаллю “За відвагу”, срібною медаллю ВСГВ (1955) СРСР.

Ткаченко Михайло Федорович (1919 р.н.) – учасник бойових дій Великої Вітчизняної війни, капітан, працював бригадиром тракторної бригади (1946 – 1980), завідувачем машинно-тракторним парком, нагороджений орденами Червоної Зірки, Леніна, Трудового Червоного Прапора, Вітчизняної війни, Богдана Хмельницького, медалями ВДНГ СРСР (1967 – 1972), учасник зборів переможців соціалістичного змагання в сільському господарстві УРСР.

Трухан Володимир Павлович (1923 – 2000) – працював помічником завідуючого машинно-тракторним парком, нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора (1973), Жовтневої Революції (1977), багатьма медалями.

Трухан Ганна Олександрівна (1928 р.н.) – працювала дояркою в колгоспі ім.Жданова, у 1955 році обиралася депутатом обласної ради, нагороджена малою срібною медаллю за участь у виставці ВСГВ СРСР(1954), великою золотою медаллю ВСГВ (1956), знаком Міністерства сільського господарства СРСР “Відмінник соціалістичного змагання сільського господарства” (1956).У 1954р. за підсумками обласного змагання за одержання високих надоїв молока зайняла перше місце в області.

Фога Марія Єфремівна (1922 – 2000) – 30 років пропрацювала дояркою в місцевому сільгосппідприємстві, нагороджена орденами Трудового Червоного Прапора (1966), “Знак Пошани” (1971), двома срібними (1973) та бронзовою медалями ВДНГ СРСР. У 1974р. її ім’я занесене до обласної книги Трудової Слави.

з Літопису села Халявин

Вікіпедія. Халявин

Історія міст і сіл УРСР. Чернігівська область

Історія села Халявин // Сежками рідного краю. — Режим доступу: http://craeznavez.blogspot.com/2015/09/blog-post_13.html#more. — Назва з екрану. — Дата публікації : 13.09.2015. – Дата перегляду : 03.12.2015.

Кiлькiсть переглядiв: 2064

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.