Новий Білоус

Кількість населення - 1530 осіб, дворів - 493. Відстань від райцентру - 11 км.

Центр сільської ради, якій підпорядковані села Деснянка і Кошівка.

Розташований на р. Білоус (притока Десни).

Село Новий Білоус вперше згадується у писемних джерелах під 1648 роком, як Ляхів Білоус, потім Євтухів Білоус (1664 р.), пізніше Новий Білоус (1793 р.).

Поблизу сіл Нового Білоуса, Деснянки та Кошівки виявлені поселення епохи неоліту, бронзи та раннього заліза (II—І тис. до н.е.), ряд поселень і курганів ранньослов'янських (III—V ст.) та часів Київської Русі (Х-ХШ ст.), кургани Х-ХІ ст., урочище "Сомів хвіст".

Села Деснянка (до 1946 р. - Сядричі) і Кошівка засновані в першій половині XVIII ст.

В першому мешкає 395 жителів у 154 дворах. У другому - 213 осіб у 76 дворах.

1646 р. - збудована дерев'яна церква Троїці з дзвіницею. Для перегляду відео необхідно встановити останню версію Adobe Flash Player.

1869 р. - в с. Новий Білоус діє церковно-парафіяльна школа.

1928 р. - в с. Новий Білоус створено товариство спільного обробітку землі.

Жертвами Голодомору стали 87 осіб.

21 вересня 1943 р. - села звільнено від німецької окупації.

1946 р., - в с. Новий Білоус споруджено пам'ятник жертвам фашистського терору на братській могилі жителів села з написом: "Тут поховано останки людей, спаленихнімецькими загарбниками в 1943 році 27 лютого".

1964 р. - в с. Новий Білоус встановлено пам'ятник на могилі комсомольця-підпільника М.І. Борсука.

1967 р. - встановлено обеліск воїнам-односельцям, які загинули (128 чол.) на фронтах Великої Вітчизняної війни (всього на фронтах воювало 215 чоловік). У 1976 роцівстановлено пам'ятники на двох братських могилах мирних жителів, спалених фашистськими окупантами, і на братській могилі радянських воїнів, загиблих під часвизволення с. Новий Білоус в 1943 році. 120 жителів села нагороджені бойовими орденами і медалями. У 1998 році побудовано новий пам'ятник загиблим воїнам в с. Деснянка.

Нині діють ЗОШ І—III ст., ФАП, Будинок культури, бібліотека, Троїцька церква.

Працює TOB "Карма".

// Сіверські скрижалі. Краєзнавчий портрет Чернігівщини / за загал. ред. В. Ткаченка . – К. : «Дім, сад, город», 2011. – C.602. – ISBN 978-966-2471-29-8.



БІЛОУСЬКА СОТНЯ

(1663-1782 pp.).

Створена у складі Чернігівського полку наприкінці 1663 p., внаслідок адміністративної реформи, вчиненої гетьманом І. Брюховецьким. Виділена зі складу Чернігівських сотень. Весь час існування перебувала в Чернігівському полку. Ліквідована указом Катерини II у вересні 1781 p., за яким її територія включена у січні 1782 р. до відкритого таким же указом Чернігівського намісництва.
Сотенний центр: село Білоус, нині - село Новий Білоус Чернігівського району Чернігівської області.

Сотники: Болдаківський Василь (1663-1669). Товстоліс Павло (1669-1681). Ярошевицький Іван Федорович (1689). Товстоліс Андрій Романович (1694). Затиркевич Юрій (1659). Стефанович Клим (1696-1699). Стахович Андрій (1699). Красовський Михайло (1700). Стефанович Клим (1710). Стахович Андрій (1714). Красовський Михайло (1722). Олифер (1725). Богун Кирило (1723, н.). Товстоліс Іван (1725). Корсун Василь (1728-1729). Маленський Дем'ян (1740-1749). Дубовик Григорій (1753-1759). Дзвонкевич Георгій Васильович (1759-1767). Красовський Василь Дмитрович (1773-1782).

Населені пункти: Березанка, село; Березівка, село; Білоус Євтухів, село; Білоус Старий, село; Бобровиця, село; Брусилів, село; Гущин, село; Жовнинка, село; Жукотки, село; Киселівка, село; Котівка [Коти], село; Листвин, село; Лопатин, село; Мохнатин, село; Олсохівка, село; Пижівка, село; Подусівка, село; Погорілівський хутір; Погорілки, село; Протопопівка, село; Рижики, село; Рогощі, село; Рудка, село; Свиня, село; Слобода Черничина, село; Суличівка, село; Сядричі, село; Тереховець, село; Товстоліс, село; Томарівка, село; Хмельниця, село; Чартківський, хутір; Чорторийка, село; Юр'ївка, село; Юрковський млин; Янівка, село; Яцеве, село. В „Генеральному описі Малоросії" 1765-1769 pp. до сотні долучено села Алсахівка, Бихівці, Високине, Масани, Підсусідське, Полуботки, Рябці, Ямище. ЧИТАТИ БІЛЬШЕ на GENEO-ГЕНЕО. Міжнародний генеалогічний форум



Село Новий Білоус на зорі свого існування називалося по-різному: Євтухів, Ляхів і навіть Хомин Білоус. Втім, назву двох поселень у нижній течії річки Білоус – Старого і Нового Білоусів – більш точно було б пов’язувати з млинами: Старий Млин і Новий Млин.

Літописну згадку про «Боловос» у 1148 р. іноді сприймають як першу згадку про Старий Білоус. Насправді, мова йде про річку Боловос (Білоус) і немає жодних підстав бачити під цією назвою населений пункт. Власне, за часів Київської Русі в межах обох Білоусів існували декілька чималеньких поселень (на території Старого Білоуса археологи навіть фіксують укріплене поселення – городище). Однак до матеріалів післямонгольської доби можемо віднести хіба що уламок вінця гончарного горщика із масивним валиком та борозенкою на зовнішньому краї, подібний до керамічних виробів другої половини ХІV – ХV ст., знайдений на південній околиці с. Новий Білоус, на схилі надзаплавної тераси, експедицією 1949 р. Натомість повне мовчання середньовічних джерел свідчить на користь заснування обох населених пунктів у другій чверті ХVІІ ст. У відомих нам документах вони не згадуються до Смоленської війни (1632–1634 рр.). А в привілеї 1634 р. чернігівському старості Мартинові Калиновському фігурує лише Старий Білоус (під назвою Старий Млин). Однак у подимному реєстрі 1638 р. вперше бачимо обидва Білоуси – і Старий (50 «димів»), і Євтухів (30 «димів»). Причому, з огляду на кількість «димів» (дворів), ці села виступають вже доволі значними населеними пунктами. Що цікаво, варіація назв – Старий і Новий Білоуси – мала б свідчити про те, що Старий Білоус виник раніше. Однак складається стійке враження, що часовий проміжок між появою двох сіл достатньо мінімальний. Відтак можемо зробити обережне припущення, що у списку міських хуторів по річці Білоус, наданих М. Калиновському в 1634 р. – «Гущин, Старий Млин, Смиків, Хвац, Рижики, Хмільниця», – одне із двох невідомих поселень могло бути тим хутірцем, із якого пізніше виник Євтухів Білоус.ЧИТАТИ ДАЛІ...

// ГОРОБЕЦЬ С. Хомин, Євтухів, Ляхів або Новий Білоус. Невідомі назви чернігівської околиці



Джерела :

ГАЛУШКО О.Є. Білоуська сотня Чернігівського полку (друга половина XVII – XVIII ст.) / О.Є. Галушко // Сіверщина в історії України : зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2011. — Вип. 4. — С. 193-196. — Бібліогр.: 49 назв. — укр. - Режим доступу : http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/75613/47-Halushko.pdf?sequence=1

ГОРОБЕЦЬ С. Хомин, Євтухів, Ляхів або Новий Білоус. Невідомі назви чернігівської околиці / Сергій ГОРОБЕЦЬ // Чернігівський формат. - Режим доступу: http://format.cn.ua/news/khomin_evtukhiv_ljakhiv_abo_novij_bilous_nevidomi_nazvi_chernigivskoji_okolici/2015-01-17-749. — Назва з екрану. — Дата публікації : 15.01.2015. – Дата перегляду : 06.01.2016.

Новий Білоус. Троїцька церква й дзвіниця, не пізніше 1739 // Дерев’яні храми України. - Режим доступу: http://www.derev.org.ua/chernih/nov_bilous.htm . — Назва з екрану. – Дата перегляду : 06.01.2016.

Сіверські скрижалі. Краєзнавчий портрет Чернігівщини / за загал. ред. В. Ткаченка . – К. : «Дім, сад, город», 2011. – C.602. – ISBN 978-966-2471-29-8.

Кiлькiсть переглядiв: 1912

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.