ВЕДИЛЬЦІ

Герб Ведилець Кількість населення - 874 особи, дворів - 362. Відстань від райцентру - 35 км.

Центр сільської ради, якій підпорядковане с. Малійки. Розташовані на р. Пакульці за 7 км від залізничної станції Малейки. Вперше згадуються під 1619 роком в грамоті польського короля Сигізмунда III. Назва походить від річки Ведилки. За іншою версією село називається так тому, що на річці, неподалік від сучасного місця розташування села, був поставлений водяний млин, де виробляли з місцевої сировини сукно, іншу продукцію. Село до 1786 року належало до Пакульської промислової вотчини Києво-Печерської лаври.

У селі Малійки кількість населення - 190 чол., дворів - 103.

1836 р. - збудовано дерев'яну Покровську церкву. 7 січня 2001 року відновлена діяльність церкви святої Покрови, розібраної до 1941 року.

1876 р. - почала діяти церковно-парафіяльна школа, в 1882 р. - земська школа. З 1932 р. - діє семирічна школа. В 1962 р. школа стала закладом середньої освіти.

1929 р. - створено ТСОЗ, який наприкінці 1930 року реорганізовано в артіль "Червона зірка".

Жертвами Голодомору стали 102 особи.

1937 р. - почав діяти ФАП. В 1960 р. споруджено колгоспний пологовий будинок.Памятна плита у Ведильцях

1941 р., 6 вересня - село окуповано німецько-фашистськими загарбниками. Майже все доросле населення, понад 300 чоловік, мали зв'язки з підпільниками, партизанами, виконували їхні завдання.

У березні 1943 р. - у селі містився штаб партизанського загону ім. М.М. Коцюбинського під командуванням М.М. Таранущенка.

З травня 1943 р. - Ведильці були оточені каральним загоном. Окупанти обливали будинки горючою сумішшю і спалювали разом з жителями. З 800 хат частково вціліло лише 100. Понад 300 чоловік карателі зігнали до колгоспної стайні, облили бензином і спалили. Кати знищили 800 чоловік, 89 - вивезли до Німеччини.

21 вересня 1943 р. - воїни 360-го полку 13-ї гвардійської армії визволили Ведильці.

1957 р. - поставлено пам'ятник на 2-х братських могилах жертв фашизму. 1964 р. -встановлено пам'ятник на могилі радянських воїнів, які полегли при визволенні села в 1943 р. В 1976 році встановлено меморіал Слави в пам'ять про воїнів-односельців, які загинули (243 чол.) під час Великої Вітчизняної війни.

Нині у Ведильцях діють ЗОШ І—III ст., ФАП, Будинок культури, бібліотека.

Відомі люди села:Банер Відомі люди Ведилець

М.Г. Туровець - народився в с. Ведильці, Герой Радянського Союзу;

І.М. Рослий - народився в с. Ведильці, доктор географічних наук;

А.Ф. Блакшун - народився в с. Ведильці, Герой Радянського Союзу. В квітні 1966 р. його ім'ям названо Ведильцівську середню школу.

// Сіверські скрижалі. Краєзнавчий портрет Чернігівщини / за загал. ред. В. Ткаченка . – К. : «Дім, сад, город», 2011. – C. 588-589. – ISBN 978-966-2471-29-8.


ВЕДИЛЬЦІ — село Чернігівського району. Уперше зга­дується у грамоті польського короля Сигізмунда III 1619 року. В основі назви, ймовірно, давньоруське слово "веда-ти" тобто знати. "Ведунами" чи українською мовою "відунами" (також "відьмами") у давнину називали цілителів, віщунів, чаклунів тощо. Можливо, хтось із них був тут першопоселенцем чи засновником села.

Сапон, В. М. Таємниці назв наших міст і сіл / В. М.Сапон. - Чернігів : Чернігівські обереги, 2005. – С. 12. - ISBN966-533-279-1 : 002.


Перші писемні згадки про село Ведильці, відноситься до пер­шої половини XVII ст., зокрема, у грамотах Сигізмунда III 1619 р. та Владислава IV 1633 р.

Наявність суфіксу -ль, який пом'якшує кінцевий приголосний назви свідчить про появу назви Ведильці щонайменше у XV - XVI ст.. Як правило подібна назва населеного пункту була співзвуч­на імені власникові маєтності.

Як і деякі інші села регіону, у XV - XVII ст. входило до складу Любецької околиці. Відомо, що у другій половині XVII ст. значко­вий товариш Іван Молявка придбав землі у с. Ведильці у "любецьких мещан и бояр".

Володіла землями у селі й Києво-Печерська Лавра (її володін­ня на Чернігівщині відомі з першої половини XVII ст.), яка у другій половині XVII ст. скуповувала землі у селах Тарговище, Ковпити та Ведильці.

Кондратьєв І. Під Литвою, Москвою та Польщею / І. В.Кондратьєв. - Чернігів : Управління у справах преси та інформації, 2005. - С. 52.



Література :

Кондратьєв, Ігор Вікторович.Під Литвою, Москвою та Польщею [Текст] : (До історії сіл Чернігівського району у XV - першій половині XVII ст.) / І. В.Кондратьєв. - Чернігів : Управління у справах преси та інформації, 2005. - 152 с. : іл. - (Чернігівська історична бібліотека). - Бібліогр.: с. 108-151. -ISBN966-533-291-0.

Курданов А. Село Ведильці – відродження з пекла / Андрій Курданов // Високий вал. — Режим доступу: http://newvv.net/culture/Culture/235180.html. — Назва з екрану. — Дата публікації : 18.11.2014. – Дата перегляду : 03.12.2015.

Покровська церква села Ведильці // Літопис доль та днів минулих. Ч. 1. — Чернігів: Видавець Лозовий В.М., 2013. - С. 539. - РЕЖИМ ДОСТУПУ

Рослий І.До історії села Ведильці Чернігівського району/ Іван Рослий //Сіверянський літопис. - 2015. - № 2. - С. 85-90. - Режим доступу:http://nbuv.gov.ua/j-pdf/sl_2015_2_7.pdf

Сапон, В. М. Таємниці назв наших міст і сіл / В. М.Сапон. - Чернігів : Чернігівські обереги, 2005. – 62 с. - ISBN966-533-279-1 : 002.

Сіверські скрижалі. Краєзнавчий портрет Чернігівщини / за загал. ред. В. Ткаченка . – К. : «Дім, сад, город», 2011. – C. 588-589. – ISBN 978-966-2471-29-8.

ШЕРЕМЕТ В. Ведильці не старіють / Валерія ШЕРЕМЕТ // Товариство «Чернігівське земляцтво» в Києві : офіційний сайт земляцтва. — Режим доступу: http://chz.org.ua/vedyltsi-ne-stariyut/. — Назва з екрану. — Дата публікації : 29.07.2015. – Дата перегляду : 03.12.2015.

Історія міст і сіл Української РСР. Чернігівська область.

Кiлькiсть переглядiв: 1720

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.