Шевченко - 200 Подумайте, земляки, чи були б ми українцями, якби не він?

Чи вигравало б наше рідне слово такими гранями, якби не доторкнувся він до нього чарівним різцем свого генія? Чи тягнулися б ми до свого коріння, до соків, якими напуваємо серце, чи любили б так рясну крону рідного історичного древа, якби не він?

(Станіслав Реп’ях)

На наших календарях пам'ятна дата – 9 березня. Минає 200 років від дня народження видатного українського поета, художника і мислителя Тараса Шевченка.

Шевченко на мапі Чернігова 9 березня 1814 року – вікопомна дата, яку внесено до світового календаря знаменних і пам’ятних дат ЮНЕСКО для відзначення в усьому світі. Цього дня Україна подарувала світові Тараса Григоровича Шевченка – Генія, Поета, Пророка, що відкрив світові буття українців і завдяки якому скарби української душі повною рікою влилися в загальний потік людської культури.

Минають роки, століття, але товща часу не в змозі притупити гостру актуальність його слова для кожного з наступних поколінь, адже його велика спадщина – поезія, проза, мистецтво – усе пронизане любов’ю до України, до людини.

Геній Т. Г. Шевченка надзвичайно широкого діапазону. Він був не лише творцем «Кобзаря», а й не менш талановитим драматургом, прозаїком, автором шкільних підручників, філософом, етнографом, фольклористом, великим художником, непересічною особистістю. Його талант коштовними перлинами збагатив скарбницю загальнолюдських здобутків.

Третє століття виходять в світ його твори. Його «Кобзар» могутньо залунав в країнах світу більш як 100 мовами. Шевченкова художня спадщина складається більш як із 1000 творів. Понад 120 композиторів створили на його слова біля 500 хорових, сольних, оперних, хореографічних та інших творів. Публікуються численні статті, продовжуються дослідження, створено цілу літературознавчу науку – шевченкознавство. Створюються фільми, з’являються нові художні полотна, літературні твори. Ім’ям Шевченка названі вулиці, установи, діють і відкриваються нові музеї. Під егідою держави започатковано і крокує Міжнародне шевченківське свято – «В сім’ї вольній, новій».

Уся Україна і прогресивна світова спільнота готується гідно відзначити 200-ліття Кобзаря, з приводу чого Президент України видав Указ № 784 від 16.05.2005 р. «Про заходи з підготовки до відзначення 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка» та Указ № 257/2012 «Про додаткові заходи з підготовки та відзначення 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка».

Важливо пам’ятати не лише багатогранність творчості Великого Кобзаря, а й те, що вона пішла в найширші народні маси. Сьогодні над Шевченковим словом схиляються і батьки, і діти, і батьки батьків. Що шукаємо і що знаходимо у Шевченка?

Шевченкові гасла: «В своїй хаті своя правда, і сила, і воля», «І чужому научайтесь й свого не цурайтесь», «Обніміться, брати мої, молю вас, благаю» є гаслами сьогоднішньої доби, духовними орієнтирами. Створені ним образи глибинні. Не мають аналогів у світовому мистецтві і літературі його образи України, Жінки-матері, Прометея, Дніпра-Славути, Кобзаря-бандуриста, Козака, Святої волі, Руїни, Зорі, Щастя, опоетизовані символи нашого народу Калини, Тополі, Верби, Січі – навіки освячені іменем Великого Кобзаря, оточені ореолом його любові.

Доля поета складалася так, що більшу частину свого свідомого життя він провів далеко від України, від її широких степів, від улюбленого ним ревучого, крутоберегого Дніпра. Власне кажучи, у національну літературу і мистецтво він входив поза межами України. Але зв'язків із нею, із її народом він ніколи не поривав, його думка завжди витала на Україні, він постійно рвався до неї.

Чернігівщина займає важливе місце в житті і творчості Т. Г. Шевченка. Не уявити Тарасової долі і творчості без чернігівського краю. Качанівка, Сокиринці і Дігтярі, Борзна і Мотронівка, Чернігів, Ніжин, Прилуки, Козелець … Тут він бував, жив і працював, вірив у майбутнє свого народу. У цьому ряду шевченківських місць нашого краю особливе місце посідає Седнів. Двічі у ньому у привітних братів Лизогубів він гостював, малював околиці містечка, у тому числі й відому кам’яницю Лизогубів, працював над своїми поезіями, зокрема поемою «Осика».



Безсмертний син України.

Минають дні, роки, століття…

Багато що із пам’яті зникає

І тільки пам'ять про Шевченка

В серцях народних не згасає.

Він виріс у сільській родині,

В своїй Кирилівці убогій,

Пас за селом чужих ягнят

І в бур’янах молився Богу.

Хлопчин ненавидів панів,

Їх дурість і самодержавство

Син українських кріпаків –

Він добре знав, що таке «панство».

Бо на тій панщині «лягли

Ще молодими батько й мати»

Він бачив сльози і нужду

Старої батьківської хати.

Коли Тарас осиротів

І пеклом стала рідна хата,

Пішов служить він «козачком»

До «самодура» Енгельгардта.

Щодня терпів тоді хлопчина

Побої, різки і знущання

Аж поки пан не відіслав

Його в Росію на навчання.

Там «малоросійський юнак»

Вчився в Брюллова малювати,

І там, у літньому саду,

Тарас почав вірші писати.

Писав він про свій рідний край,

Про рідних, дівчину Оксану,

А потім став благать народ:

«Вставайте! Розірвіть кайдани!

Не ждіть сподіваної волі…»

Це виклик був царю Миколі,

Заклик до збройного повстання.

За це цар вислав бунтаря

В Орську фортецю на заслання.

Так із художника- поета

Тарас став рекрутом-солдатом.

Із забороною читать, писать і малювати.

Шевченко витерпів усе:

Солдатську муштру й каземати.

Але не зміг – не малювати,

Не міг він жити й не писати.

І він писав вірші тайком

У чоботи ховав їх нишком

Пізніше стали «Кобзарем»

Його ті «захалявні» вірші.

Тарас був кращим із синів

Свого українського роду.

Борцем за волю, за народ,

За його щастя і свободу.

У березні Шевченко народився

У березні він і пішов від нас

Безсмертний син народу України

Великий, незабутній наш Тарас.

Вже 200 літ від того дня минуло,

Як народивсь він рано навесні.

В цей березневий день не злим, а тихим словом

Згадають його всі: онуки, правнуки,

Дочки і сини.

Надія Пищик (с.Ладинка)

Кiлькiсть переглядiв: 1341

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.