Художник нашого краю: зустріч-діалог з героєм книги Світлани Ключник «Слід вічності» народним художником України Володимиром Ємцем.

2015-04-02

Нещодавно до бібліотек Чернігівського району надійшла книга мистецтвознавця Світлани Ключник «Слід вічності». Видання присвячене дослідженню творчості народного художника України В.В.Ємця, який вже не одне десятиліття віддзеркалює красу Чернігівщини на своїх полотнах. Світлана Василівна Ключник, випускниця Ленінградської академії мистецтв імені

І. Є. Рєпіна, у книзі не лише познайомила читача з непересічною особистістю майстра, але й торкнулась славних сторінок, які вписали чернігівці в історію української культури.

А хто ж краще розповість про життя і творчість, як не сам митець? Той, чиї роботи стали своєрідним мистецьким символом Чернігівщини. От і зібрались бібліотекарі та працівники шкіл мистецтв Чернігівського району на зустріч-діалог зі своїм земляком. Шановного гостя представила начальник відділу культури Чернігівської РДА Шкуропат Світлана Віталіївна. Зробила це душевно й тепло, адже їй пощастило не просто бути знайомою з художником, а й працювати під його керівництвом. Музичним привітанням для усіх присутніх стала пісня з опери «Наталка Полтавка» « Віють вітри, віють буйні» у виконанні завідуючої відділу обслуговування Чернігівської ЦБС Шовкун Інни.

Про книгу «Слід вічності» розповіла письменниця й працівник ЦБ Олена Печорна. Вона ж здійснила невеличкий екскурс у життя художника та зачитала вірш «Портрет» чернігівської поетеси Надії Галковської, який, до речі, був присвячений саме Володимиру Ємцю. Присутні з щирим захопленням зазирнули до майстерні народного художника, переглянувши відео презентацію.

Однак найцікавішою частиною заходу, звісно, стало живе спілкування з Володимиром Володимировичем. Його розповідь зворушила до сліз, оскільки була не лишень щирою, а ще й близькою та зрозумілою кожному з присутніх. А як інакше? Коли дитинство народного художника минуло в невеличкому селі Довжик Чернігівського району, де знайома кожна стежечка, деревце і травинка. Там хлопчику-напівсироті відкрився неозорий світ краси. Там жили найрідніші люди і мама, котра виховала п’ятьох дітей і кожного любила та підтримувала. І там, на берегах Свішня, уперше народилася мрія стати художником.

Мабуть, Господь вклав пензля у рученята в день народження , бо маленький Володя малював відколи себе пам’ятав. Малював на стінах, припічку, не пошкодував сорочку для полотна під найпершу свою картину. Після закінчення школи його не спинила ні нужда, ні відсутність знайомств. Питання про вибір професії не стояло. Знав, що має бути художником й наближав свою мрію, як міг. Вступив до художнього училища в Кишиневі. Після його закінчення була спроба вступити до Ленінградського художнього інституту ім. І. Рєпіна. Не прийняли. Приїхав до Чернігова, влаштувався у редакцію обласної молодіжної газети, познайомився з талановитими чернігівцями. Далі був Київський художній інститут. Він - один з кращих випускників, його дипломна робота потрапила на всесоюзну виставку. Одруження, Балтика. Але де б не був Володимир Володимирович, які краї не милували б око, серце та душа художника належала землі, котра вдихнула талант і дарувала невичерпне натхнення. Тому Володимир Володимирович повертається до Чернігова й з головою розчиняється у творчості. Авторитет молодого художника зростає, роботи Ємця все більше привертають увагу глядачів та фахівців. Його картини постійно експонуються на обласних, республіканських та всесоюзних виставках, про нього пишуть журналісти й мистецтвознавці. А він працює, як живе. Мабуть, тому приходять і успіх, і звання, посади, нагороди. Володимир Ємець віддає себе Чернігівщині цілком. На його полотнах рідне зберігається у просторах Вічності та нагадує, якою є насправді душа українського Полісся.

Присутні змогли торкнутися до неї, відчути, побачити. Ілюстрації в книзі, зображення на екрані захопили в полон. Краєвиди Чернігівщини, Польщі, Німеччини, Болгарії. Пейзажі Довжика, гроза над Десною, Літо на Поліссі, а ще й Микола Гоголь. «…и онеметь перед твоїм пространством» , Т. Шевченко «І світає, і смеркає…», Маленький мрійник, Церква в селі Масани. А які портрети! Володимир Ємець створив унікальну портретну галерею історичних постатей, політичних та громадських діячів держави, митців, науковців. Вона не має аналогів в Україні, бо позначена глибоким проникненням у характер сучасника.

Після тиші, котра огорнула залу під час перегляду, майстер відповів на питання. Присутніх цікавило різне, але Володимир Володимирович відповів однаково щиро на усі:

Чи збереглися перші полотна мальовані в дитинстві чи юності?

Яка родина, сини пішли слідами батька, чи мають інший фах?

У яких країнах виставлялися роботи?

Які має державні нагороди, коли отримав звання народного?

Кого з відтворених у портреті відомих людей було писати найцікавіше?

Митцю передали вітання від Седнівської громади, куди він часто приїздить на пленер .

Якби час не треба було рахувати, Володимира Ємця, мабуть, ще довго не відпустили б. Для нього заспівала українську народну пісню «Ой піду я до млина» художній керівник Михайло-Коцюбинського Будинку культури Наталія Губко під акомпанемент Миколи Гнилицького. Майстер залишив автографи і посмішки. Заступник голови Чернігівської райдержадміністрації Гаєвська Лідія Олександрівна подякувала за те, що жителі Чернігівського краю можуть заспокоїти розбурхану душу, милуючись полотнами художника. Присутні побажали майстру миру та натхнення, і, звісно, запросили на нові гостини.

Лобода Г.В., провідний методист Чернігівської ОБЮ

Сердюк О.В., бібліотекар відділу обслуговування Чернігівської ЦРБ

Слід= Автограф на книзі ї