«Добром зігріте серце»

В рамках районної бібліотечної акції «Добром зігріте серце» завідуюча Брусилівської сільської бібліотеки Світлана Капран разом з працівниками будинку культури Миколою Лимарем, Наталією Губко та сільським головою Олександром Сербіним вітали із 103-м днем народження учасника бойових дій Великої Вітчизняної війни Івана Григоровича Атрощенка.

Іван Григорович Атрощенко До війська Іван Григорович був призваний по мобілізації 29 червня 1941 року в 33-й окремий винищувальний протитанковий батальйон. В серпні 1941 був поранений під Биковим, потрапив до військового госпіталю в Білорусії. Іван Григорович згадує: «Повезли машинами на Харків. Доїхали ми до мосту під Полтавою, а той міст розбомбили німці. Поранених розподілили по хатах переночувати, а вранці вже німці по виганяли всіх з хат і погнали на Оржицю, Кременчуг. Позаганяли нас у вагони і повезли на Вінницю. Там назганяли багато людей, тримали нас просто неба, знущалися, кіньми топтали задля розваги. Потім відібрали чоловік сто, дали хліба буханку на п’ятьох і погнали нас… По дорозі трапилось капустяне поле. Голодні ми були, з'їли все, поле голим та чорним осталось. Далі гнали нас на Польщу, ремонтувати залізничні колії. Одного разу загнали нас у костьол, були там і мої земляки з Брусилова, Киселівки. Німці кинуть було коня битого, кажуть, роздєлаєте, ото вам і їда. Полонений з Києва був, Гришею звали, став команду на втечу організовувати. Вп'ятьох тікали, але лише удвох ми утекли. Позаду чули постріли – трьох, мабуть, убили. Ночували в снігу, де приходилось. Чоботи були без підошов, лише в онучах. Дійшли до Сорокашич, далі – до Києва. Дорогою жінки сказали, щоб ішли по одному, бо як двох знайдуть німці, то як партизан розстріляють. Розпрощалися ми з Гришею і пішов я попід Дніпром. В Козерогах переночував я у одного діда, німців там уже не було. Показав дід дорого, сказав, щоб ішов до потоплених двох пароплавів. Було це вже перед Хрещенням. Холод, в хату ніхто не пускає. Ліг на якусь лавку, все, думаю, помру, бо сил немає. Вийшла баба, подивилась, пожаліла мене, забрала у хату. Мене всього трусило, так господарі нагріли води і обтирали теплим. Всю одежу зняли, переодягли. Це було у селі Тарасовичі. Там я переночував. Угостили мене кров'янкою і салом, в дорогу дали, провели. Кілометрів десять я йшов, а чоботи в мене примерзли до ніг. На краю села стрілися баба з дідом, пустили переночувати, відігріли, а дід вніс до хати телячу шкуру і підшив мої чоботи. Спасибі добрим людям, що не дали вмерти. Сорок три дні йшов додому. Прийшов – жінка Оксана не впізнала. Майор КГБ Голубец був у Брусилові, в школі штаб був – відвели, записали і до 1943 року був у селі. А як визволяли Чернігів, направили мене і воєнкомат, там набирали у Ніжин бригаду на станцію. Возили техніку, протитанкові снаряди на передову вночі. В Новоград-Волинському дізнався, що війна закінчилася. Зрадів, бо нас ще в Японію на той час хотіли відправити. Прийшов наказ їхати в Ніжин. Звідти додому вже пішки добиралися, через Куликівку, Муравейки, Красне. До Брусилова добрався, а там брусиловці сіно везли, не вгадали мене… Так і дійшов з війни додому.»

Вітали діда Івана всією сім'єю, а односелець Сергій Білоус ще й «Інтер» запросив та редакцію газети «Наш край».

В арсеналі нагород Івана Григоровича – ордени «За мужність», «Великої Вітчизняної війни», медалі Жукова, «Захисник Вітчизни», численні ювілейні медалі. Іван Григорович Атрощенко

С.Капран, завідуюча Брусилівської бібліотеки.

Дмитро Дем\'янович Процко 7 квітня з 93-м роком народження вітала бібліотекар разом з колегами з будинку культури та представниками сільської громади Дмитра Дем'яновича Процка, учасника бойових дій Великої Вітчизняної війни. Призваний восени 1943 року воював Дмитро Дем'янович у складі ІІ-го Білоруського фронту. У Польщі під містом Кантарі отримав поранення. Довго лікувався в госпіталі, там і Перемогу зустрів. А додому зміг повернутися лише у вересні 1946 року. Має численні нагороди. З роси і води Вам, шановний Дмитре Дем'яновичу! Довгих літ щасливого та мирного життя!

С.Капран, завідуюча Брусилівської бібліотеки.

Дмитро Дем\'янович Процко

Кiлькiсть переглядiв: 503

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.