Із історії... Голодомор в Пльохові

Жахливо ступати стежками, де розігралась трагедія голоду і вимирання людей. Вимирали села, смерть ходила всюди : на полі, в хатах. Немов прокляття оживає 1933 рік.

Голод, Голод, Голод...

Так склалося, що колишнє керівництво забороняло розповсюджувати інформацію про це страшне лихоліття.

Померлі в ті часи потребують від нас пам’яті. За два роки встановлено один мільйон прізвищ померлих за часи голодомору. Рівень смертності у роки Голодомору не обминув і наше село. На підставі книг реєстрації актових записів про смерть, кількість померлих у селі Пльохів у 1932 році склала 66 чоловік, у 1933 році – 108 чоловік (до 20.08), у селі Скугарі відповідно 11 чоловік і 3 чоловіки. Ще у жовтні 1933 року є запис серед причин смерті : «від опуху шлунку».

У розпал голодування – на початку літа 1933 року всюди причиною смерті записано «хворість». Причина смерті приховувалась. І як свідчать опитування наших односельців і їх теж не минула ця жахлива трагедія. Із свідчень Жлоби Віри Андріївни її батько Жлоба Андрій Артемович теж опух від голоду. І щоб якось вижити в такому стані він ходив перекривати криши і за цю роботу йому давали пів мішка дерті з якої дома готували їжу. Іли листя з липи, збирали весною на полі мерзлу картоплю. Але колишнє керівництво цього ніби не помічало.

Рубежем 1932 – 1933 років датується описана нижче ситуація, яка свідчить, що далеко не всі рядові комуністи підтримували та схвалювали політику партії на селі. Так вивчаючи поведінку місцевих комуністів «на фронті боротьби за хліб» у селі Пльохів у грудні 1932 року в уповноваженого Чернігівського міськпарткому склалось враження, що у жодного місцевого комуніста не має «зацікавленості і почуття відповідальності» перед партією стосовно хлібоздачі, а настрій панує такий – «виконати норму – виконаємо, а от чим будемо сіяти». На думку перевіряючого «брутальна поведінка комуністів», яка свідчить про небажання виконувати хлібозаготівлі по селу яскраво виявилось у зв’язку з відвантаженням «невідомого хліба», що був у коморі колишнього виробничого товариства. Коли постало питання про його відвантаження до міста, з боку майже всіх комуністів і в першу чергу секретаря парт осередку Опанасенка учинено опір, мовляв, це насіннєвий фонд. Навіть після того, як уповноважений наказав протягом 24 годин вивезти хліб в місто, це не було зроблено. Тільки після виключення з партії «саботажника» Опанасенка та передачі його справи до прокуратури з дорученням негайно зареєструвати його, як «свідомого зривника хлібозаготівель», за п’ять днів січня 1933 року в селі було заготовлено 303 центнери хліба (непорушний запас посівного фонду) – книга «Голодомор 1932 – 1933 рр.. на теренах Чернігівського району».

Свідками подій є відновлення справедливості і пам’яті про тих хто помер у роки голодомору. Коли згадуємо людину, то вона живе вічно. Померлі в ті часи потребують від нас пам’яті …

Кiлькiсть переглядiв: 582

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.