.jpg)
«Недарма проходжу і я по землі…»
В Олишівській селищній бібліотеці відбувся ювілейний вечір-присвята «Недарма проходжу і я по землі…», присвячений 75-річчю від дня народження відомого українського письменника Володимира Григоровича Дрозда.
Перші свої «життєві університети» Володимир Дрозд проходив в Олишівці, працюючи в районній газеті «Голос колгоспника» в 1956-1960 роках. І нині в селищі Олишівка проживає багато добрих друзів письменника, які пам'ятають молодого Дрозда, читають його твори і знаходять кожний раз в них багато нового і цікавого.
Дружню розмову про життя і творчість незабутнього прозаїка, творчість якого давно записана у таке поняття як шестидесятництво, розпочали ведучі-мовознавець Оксана Ковальчук та бібліотекарка Тетяна Шеремет. Вчителька Обловатна Віра Василівна, яка багато років захоплюється творчістю Володимира Дрозда, запалила свічу пам'яті письменнику, який спостерігає сьогодні за нами з висоти Вічності та подарувала присутнім кілька уривків з прози В.Дрозда у своєму неповторному виконанні.
Тон розмові надали спогади друзів юності Володимира Дрозда Олександра Петровича Гуляя, Олександра Івановича Панченка, Галини Іванівни Чернюк, які розкрили письменника як доброго і чуйного, справедливого і рішучого товариша.
На сам кінець прозвучали і спогади, і жарти, і сповиті смутком роздуми про життя письменника та його любов до Ірини Жиленко, які майстерно зіграли: Олександр Широкий(Володимир Дрозд) та Лариса Вовнянко (Ірина Жиленко)
На вечорі звучала класична музика Ф. Шопена, яку відомий письменник любив, пісні на слова Ірини Жиленко та її вірші, які вона присвятила своєму чоловіку - Володимиру Дрозду.
Довго не розходились гості вечора. Вони згадували і згадували молодого Володю, брали його твори з виставки-портрету «Світ Володимира Дрозда», перегортали сторінки, де змальовано чимало епізодів цього олишівського періоду («Катастрофа», «Музей живого письменника, або моя довга дорога в ринок») і з гордістю говорили «Ось який він –наш Володимир Дрозд».
.gif)
.gif)
Коментарi