Чернігівська районна ЦБС

Володимир Дрозд: «Письменник – лише уста народу»

21 серпня у великій залі Чернігівської райдержадміністрації пройшла чергова краєзнавча конференція, присвячена 23-й річниці незалежності України, в рамках якої вшанування пам’яті відомого поета Володимира Дрозда, з нагоди його 75 –ти річчя. На конференції були присутні: Петро Шаповал, заступник голови ЧРДА Лідія Гаєвська, голова обласної спілки краєзнавців Олександр Коваленко, голова районного осередку краєзнавців Андрій Курданов, Анатолій Тютюнник.

В фойє була представлена книжково-ілюстративна виставка Чернігівської районної бібліотеки «В його словах велика правда є». Портрет поета, його слова та натхнення, були також присутні на виставці. Та улюблені квіти, які надихали Володимира Григоровича.

За зроблену колосальну роботу в галузі краєзнавства, були нагороджені грамотами завідуюча Олишівскої сільської бібліотеки Тетяна Шеремет. Тема виступу Тетяни Іванівни була цікавою для слухачів, адже пов’язана з Чернігівським районом, а саме «Володимир Дрозд і Олишівка». Також грамотами були нагороджені Сергій Горобець – історик та знаний краєзнавець, та Надія Галковська – вчитель Рудківської сільської школи та поетеса. Виступила вчитель Петрушинської сільської школи Валентина Сериченко. Вона розповіла про деякі епізоди з дитинства Володимира Григоровича, які пов’язані з його рідним селом Петрушин. Запрошені на свято бібліотекарі та вчителі переглянули слайд – фільм «Відомі земляки», де розповідав Станіслав Реп’ях про Дрозда.

Також слово на конференції мали Надія Галковська «Дрозд і сучасність», Сергій Горобець, Людмила Махіна.

Несподіванкою на краєзнавчій конференції стала Ірина Панченко, яка написала вірш, сидячи в залі. Чи то натхнення з’явилось писати, чи так на Ірину вплинула особистість Володимира Дрозда…не зрозуміло. Лідія Гаєвська на завершення зачитала це творіння:

Багато людей на землю приходить,

У кожного доля своя не проста.

Хоч кожен залишить свій слід на дорозі

Та не кожен з них вразить ваші серця.

Не багато таких, що стають віковіччям

Не про кожного мовлять наші вуста

Ми як листя, загублені листя.

Що полинем в віки, чи буття.